За межею витривалості. Чому жінкам під час війни потрібна психосоціальна підтримка

За офіційними даними, станом на кінець 2025 року в Україні налічувалося 2,76 млн внутрішньо переміщених жінок. Жінки, які були змушені покинути свої домівки через війну, демонструють надзвичайну витривалість та стійкість. Водночас вони щодня стикаються з численними викликами, що впливають на їхній фізичний і психічний стан.

Для жінок, які проживають у колективних центрах для переселенців, літо приносить нові труднощі. Продовження обстрілів, зміна звичної рутини, літні канікули дітей без можливості поїхати на відпочинок чи навіть спокійно провести час удома, постійний страх за власне життя та життя близьких, невизначеність, тривога, відповідальність за родину й матеріальні труднощі — усе це створює значне емоційне навантаження.

Саме з такими переживаннями працює мобільна команда психологів у межах програми «Жіноча стійкість», використовуючи різні психосоціальні техніки для відновлення внутрішніх ресурсів.

У липні команда провела заняття «Картина моєї сили», під час якого учасниці створювали ресурсні картини з афірмаціями та словами підтримки для самих себе. Жінки досліджували власний внутрішній діалог, який особливо загострюється в періоди напруги: самозвинувачення за втому, почуття провини через роздратування на дітей, надмірну вимогливість до себе в умовах, коли доводиться самостійно нести відповідальність за безпеку та побут родини під час війни.

Під час вправи учасниці пригадували ситуації, у яких уже проявили мужність, витривалість і здатність знаходити вихід із найскладніших обставин, зокрема тих, що їм довелося пережити за останні роки.

Одна з учасниць, завершуючи свою роботу, сказала:

«Я дивлюся на це і думаю: а може, я справді впоралася сама, без того, щоб хтось мене за це хвалив. Заберу картину додому, повішу на кухні».

Ще одним липневим заняттям стала творча вправа «Дві сторони моєї сили». Створюючи колажі-трансформації, жінки зображували поруч два внутрішні голоси — голос критика та голос підтримки. Для багатьох це став перший досвід звернення до себе зі співчуттям і прийняттям замість звичних докорів.

Одна з учасниць поділилася:

«Я весь цей час вимагала від себе бути сильною без перепочинку. Сьогодні вперше подумала, що можу бути втомленою — і водночас достатньо хорошою».

Саме з таких маленьких, але важливих відкриттів починається відновлення. Коли жінка перестає бачити в собі лише ту, що має витримати все, і починає помічати власну силу, цінність і право на турботу про себе, формується внутрішній ресурс, який допомагає рухатися далі навіть у найскладніших обставинах.